Олексій Побережний попереджав про неминучий конфлікт з Росією ще в 2008-му році

Категорія: ВО "Свобода"
Опубліковано: Субота, 05 вересня 2015, 20:57
Автор: Олесь Небайдужий
Перегляди: 909

Політолог та журналіст Олексій Побережний 21 серпня 2008 опублікував статтю «Війна у Грузії. Чого чекати Україні та світу завтра?»  Тоді цей матеріал за два тижні прочитало близько восьми тисяч людей.

Бердичівлянин ще тоді констатував, що «Росія не перестала надіятися повернути території своїх «братніх народів», навіть проти їх волі, військова потуга її об’єктивно зростає, а також РФ готова ігнорувати заклики всього світу до миру».

 Навіть більше того, Олексій Побережний вже сім років тому пропонував шлях, яким Україна разом зі світовим співтовариством може нейтралізувати наростаючі загрози з боку агресивного та нецивілізованого північного сусіда. Зокрема, пропонувалося виключити РФ зі складу Великої Вісімки, позбавити Росію статусу миротворця Організації Об’єднаних Націй та прийняти до НАТО Україну та Грузію;

Пропонуємо Вашій увазі повний текст матеріалу «Війна у Грузії. Чого чекати Україні та світу завтра?»

***

Вчора основною подією в Україні була паводкова ситуація на заході держави, а вже сьогодні війна між Грузією та Росією. Так, саме між Грузією та Росією, адже коли мир порушено, тоді пізно керуватися дипломатичною мовою і вуалювати сотні танків та бомбування військовою авіацією незалежної держави тезою «миротворча акція в Південній Осетії». Складно незаангажовано вести мову про геополітику та частково етнопсихологію щодо держав, які знаходяться не десь там за океаном, а тут за твоєю межею, на твоєму кордоні. Складно зрозуміти, навіщо колосально територіально величезній Росії невеличка країна, яка нарешті нещодавно примостилась у Кавказьких горах. Усе це відбувається на фоні важливих проблем, які відбуваються всередині самої «большой Расєї». Вдало зауважує одна з поважних українських журналісток: «Россия большая держава, но не великая». Та все ж залишається питання навіщо потрібна Росії ця війна?

Сучасній психічно здоровій та освіченій людині це здається чимось незрозумілим. Варварське бомбування гірських грузинських сіл і навіть аеропорту в якому знаходилися у тому числі й громадяни Росії…

Відповідь на це питання лежить глибоко в таємничій російській душі. Більше того, хочеться вірити, що швидше в душі керівництва Росії, яке просто вдало маніпулює через ЗМІ своїми громадянами. Розглядаючи дане питання варто зазирнути глибоко в історію… до самих початків. Від заснування Москви її керманичі завойовували величезні простори. Статистично це виглядає так:

XIIIст.-216.000 кв.км

XIVст.-560.000 кв.км

XV ст.-8.720.000 кв.км

XVII ст.-14.392.000 кв.км

XVIII ст.-17.080.000 кв.км

XIX ст.-12.000.000 кв.км

XX ст.-23.000.000 кв.км

Московщина загарбала: 1556 р. Татарську Орду, 1581-1645 - Сибір, 1709 - Україну, 1721 - Прибалтику і Фінляндію, 1739 - Східну Чорноморщину, 1783 - Крим, 1792 - Західну Чорноморщину, 1772-1792 - частину Польщі, 1813 - Грузію, 1815 - решту Польщі та Бесарабію, 1854 - Амурщину, 1865 - Туркестан, 1881 - Хіву, Бухару.

3а 234 роки (з 1228 р.) Московщина мала 160 війн зовнішніх і 90 домашніх. За 103 роки (1492-1595) Московщина воювала 50 років. Отже, в середньому один рік воювала, а один готувалася до наступної війни[В. Ключевський. Курс русской истории]. За останні 200 років Московщина воювала 128 років. Це були загарбницькі війни і лише 4 оборонні. Ті оборонні тривали 4 роки.

Більшовицька Московщина воювала: 1917—1919 рр. - Україну, 1920 р.— Польщу, 1921 р.— Казахстан і Грузію, 1922 р.- Туркменистан, Таджикистан і Україну (селянські повстання), 1929 р.- Китай, 1936 р.— Японію, 1939 р.— Фінляндію, Польщу, Румунію, 1941-1945 рр. - Німеччину, 1945 р.- Японію, 1956 р.- Мадярщину. Тепер у московському ярмі в 178 мільйонів люду (разом із сателітами). За переписом 1926 р. в СРСР було: москвинів 52 %, а немосквинів — 48 %. А за переписом 1939 р. було: москвинів 58 %, а немосквинів 42 %. Отже, москвинів збільшилося на 6 %, а немосквинів зменшилося на б%. Це за московською "статистикою»[Павло Штепа. Московство].

Як, контраргумент можна за старою звичко звинуватити в українському націоналізмові. Та цифри та факти річ надзвичайно вперті. Є також не менш цікаві факти наведені Юрієм Башиловим росіянином, відвертий москвофіл (прочитавши його твори, складно запідозрити в підігравані кому-небудь) наводить дані, що з «1365 года по 1893, за 525 лет, Россия провела 305 лет в войне».

Розглянувши усе це варто констатувати висновок: протягом усієї своєї історії Росія (починаючи від Московського царства) вела загарбницькі війни постійно збільшуючи свою територію.

Потім прийшли 90-ті роки, які в рамках нашої теми є надзвичайно ключовим моментом. Найкраще цей «поворот історії» описує Збігнєв Бзежинський у своїй Великій шаховій дошці. «Крах Советского Союза вызвал колоссальное геополитическое замешательство. В течение 14 дней россияне, которые вообще-то даже меньше были осведомлены, чем внешний мир, о приближающемся распаде Советского Союза, неожиданно для себя обнаружили, что они более не являются хозяевами трансконтинентальной империи, а границы других республик с Россией стали теми, какими они были с Кавказом в начале 1800-х годов, со Средней Азией – в середине 1800-х и, что намного более драматично и болезненно, с Западом - приблизительно в 1600 году, сразу же после царствования Ивана Грозного. Потеря Кавказа способствовала появлению стратегических опасений относительно возобновления влияния Турции; потеря Средней Азии породила чувство утраты значительных энергетических и минеральных ресурсов, равно как и чувство тревоги в связи с потенциальной мусульманской проблемой; независимость Украины бросила вызов притязаниям России на божественное предназначение быть знаменосцем всего панславянского сообщества». Складно собі уявити який пройшов переворот у свідомості росіян після такого калейдоскопічного «переходу від первіснообщинного ладу» за 14 днів. «Ще вчора ми була одна країна, а сьогодні…», «Моя дочка живе з сімєю в Україні», «Мій брат живе у Казахстані»: такі вирази звучали іронічно до тих пір, поки не прийшло усвідомлення, що Казахстан, Естонія, Білорусія – це… вже іноземні держави. Після важкого стресу в людини виникає депресія, яка часто переходить в агресію. У нашому випадку дійшло навіть до маній (як от манія переслідування, наприклад). Якщо ж ситуація дійшла до такого етапу – необхідно викликати медбратів, тим більше якщо пацієнт пручається… Ми ж говоримо про держави, тут ситуація ще складніша.

Головне для подальшого розгляду зауважити дані роздуми та факти. Європа, та й світ загалом (можливо за виключенням Казахстану, який частково підтримав Російську агресію) пересвідчились в наступному:

- Росія не перестала надіятися повернути свої «братні народи», навіть проти їх волі;

- Військова потуга об’єктивно зросла;

- РФ готова ігнорувати заклики всього світу до миру;

Адекватною відповіддю світу агресорові було б:

- Позбавити Росію статусу миротворця Організації Об’єднаних Націй;

- У найближчий час прийняти до НАТО Україну та Грузію;

- Виключити РФ з Великої Вісімки;

Європа об’єктивно розуміє необхідність демократичних устремлінь України та Грузії. Колишній радник Президента Сполучених Штатів Збігнєв Бзежинський існування нашої держави оцінив так: «Украина, новое и важное пространство на евразийской шахматной доске, является геополитическим центром, потому что само ее существование как независимого государства помогает трансформировать Россию. Без Украины Россия перестает быть евразийской империей. Без Украины Россия все еще может бороться за имперский статус, но тогда она стала бы в основном азиатским имперским государством и скорее всего была бы втянута в изнуряющие конфликты с поднимающей голову Средней Азией, которая, произойди такое, была бы обижена в связи с утратой недавней независимости и получила бы поддержку со стороны дружественных ей исламских государств Юга. Китай, похоже, также воспротивился бы любого рода реставрации российского доминирования над Средней Азией, учитывая его возрастающий интерес к недавно получившим независимость государствам этого региона. Однако если Москва вернет себе контроль над Украиной с ее 52-миллионным населением и крупными ресурсами, а также выходом к Черному морю, то Россия автоматически вновь получит средства превратиться в мощное имперское государство, раскинувшееся в Европе и в Азии. Потеря Украиной независимости имела бы незамедлительные последствия для Центральной Европы, трансформировав Польшу в геополитический центр на восточных рубежах объединенной Европы». За даних обставин кандидати на вступ до НАТО отримали додатковий імпульс у цьому русі. Маючи нестабільного сусіда жодна країна не погодиться жити в постійній загрозі.

Усе це свідчить про те, що історичний процес, нажаль, абсолютно нічому не вчить нашого північного сусіда. Дійшло до того що в Грузії, за останніми повідомленнями в пресі безчинствують російські вояки і казаки. Мимовільно спливають аналогії з загонами НКВД на Україні в часи Другої Світової. Проте цього разу засоби масової інформації донесли інформацію про звірства «миротворців». Цю війну розпочала не Україна, але хата з краю горить перша, тому відповідь мусить бути адекватною. 

Київ. серпень 2008

 

Читайте також:

Бердичівська "Свобода" пікетувала Кабмін з вимогою відсторонення Яценюка

Бердичівські свободівці втретє провели Марш вишиванок присвячений дню Героїв ФОТО

Бердичівські свободівці привітали містян з Днем Незалежності України

Бердичівські свободівці провели інформаційну акцію: «Ні тарифному терору!» ФОТО

СПЕЦТЕМА ВІДЕО Може зруйнуватися ще один будинок або будівництво туалету по-бердичівськи

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

   
   
   


Ваш IP:54.158.214.111
   
@Mail.ru.