В Бердичеві виявлено пам’ятник кримінальному злочинцю, який простояв пів століття. ФОТО ВІДЕО

Категорія: Новини Бердичева
Опубліковано: Вівторок, 17 листопада 2015, 10:45
Автор: Олесь Небайдужий
Перегляди: 1222

Хочеш щось заховати – постав це на найвиднішому місці. Цим методом користувались не лише в побуті, але й в питаннях суспільних. Радянська влада намагалася швидкими темпами штучно створити новий пантеон героїв в окупованій на початку XX століття Україні. Персонажам реальним домальовувалися відважні вчинки, а коли прикладів не було їх просто вигадували. Звісно, хто такий Павлік Морозов і йому подібні совєцькі міфи, зараз зможе сказати лише незначна частина покоління вихованого в часи жорсткої пропаганди. Але усі ті символи, якими створювали штучну істоту – людину совєцьку, досі не в музеях, а в нашому повсякденному світі. Часто це набуває надзвичайно огидних та навіть потворних форм.

В мікрорайоні Червоної Гори (до речі, яка з покон віків звалася Лисою) поруч з військовою частиною героїчної 26-ої артилерійської бригади стоїть пам’ятник дизертиру та злочинцю Гришці Котовському.  Судіть самі, в лютому 1905 р. його призвали в царську армію, а вже в травні він дезертирував. А так як єдиним його ремеслом були бандитизм та грабежі тому він продовжував брати участь у нальотах на приватний бізнес та державні структури до лютого 1906 р., коли й був заарештований. 5 травня того ж року втік, але був спійманий. 31 травня 1906 р. повторна втеча була вдалою. Неодноразово заарештовувався царською владою. У листопаді 1907 р. був засуджений до 12 років каторжних робіт. Узимку 1913 р. Котовський утік із Нерчинської (Сибір) копальні. Вирізнявся залізною волею, мав незаперечний авторитет у середовищі кримінальних злочинців. Після втечі через містечко Балашов (недалеко від Саратова) повернувся в Бессарабію (сучасна Одещина). Продовжував нальоти на факторії поміщиків, 1915 р. почав грабувати банки і великі контори фірм. У березні 1915 р. здійснив зухвалий наліт на арештантський вагон і звільнив до 60 ув’язнених. У 1915—1916 рр. керував низкою зухвалих пограбувань в Одесі, влітку, «замітаючи сліди», подався «гастролювати» по містах Півдня України. 25 червня 1916 р. Г. Котовського було заарештовано. 4 жовтня 1916 р. в Одесі він був засуджений до смертної кари через повішення, яку пізніше було замінено на безстрокову каторгу.

Тут біографія цієї особи з широкої дороги повинна була б закінчитися… Але з Росії прийшли комуністи, які в свої ряди так як і сьогодні на окупованих територіях Донбасу долучали переважно алкоголіків, наркоманів, засуджених. Це вражаюче! Пройшло сто років, а Росія досі так воює. Вони знищують освітчених і розумних руками п’яної голоти. Котовський в цій компанії став своїм.

Але з окупацією України патріоти погодитись не могли. Саме тому війська, які боролися за Незалежність від московських окупантів спробували здійснити військовий рейд, щоб відкинути ворога. Дана подія увійшла в історію як Другий зимовий похід.

 

Ворог української державності Григорій Котовський очолив придушення виступу патріотів. На Житомирщині, в районі селища Базар Волинська група учасників II-го Зимового походу армії Української Народної Республіки була оточена більшевицькою кавалерією Г. Котовського. 17.11.1921 в бою під селом Малі Міньки повстанці були розбиті. Частина учасників групи потрапила у полон, і після рішучої відмови перейти на службу до червоної армії 359 бійців Повстанської Армії, нехтуючи всіма міжнародними домовленостями щодо військовополонених, 21 листопада 1921 було розстріляно під Базаром. Перед розстрілом повстанців декілька днів катували, змусили вирити два глибоких рови (могили). Жоден з них не просив пощади і прийняв смерть, виконуючи гімн «Ще не вмерла…». Значна частина повстанців була похоронена живцем, після чого котовці провели кінний парад по свіжих могилах, де ще ворушилась земля. Загалом під час трагічних подій біля селища Базар загинуло біля 1000 повстанців. Ось як про ці події розповідає «Сборник приказов Киевского военного округа. Содержание №2578. 26 ноября 1921 года. Киев (подається мовою оригіналу): «Зарублено в бою свыше 400 чел. и захвачено 537 чел., в том числе и раненые. Всего под чрезвычайной комиссией /пятеркой/ предстало 443 чел., остальные умерли до прихода комиссии…Чрезвычайная пятерка постанавливает: лиц, перечисленных в приложенным к сему списке, в числе 359 человек, как злостных активных бандитов – расстрелять. Председатель Чрезвычайной комиссии Гарьковый, члены: Лившиц, Иванов, Котовский, Фриновский, секретарь Литвинов». Наказ підписали: «Командующий войсками округа Якир. Член реввоенсовета округа Затонский. Начальник. штаба округа Паук».

Важливо, що серед жертв Котовського тоді були й мешканці Бердичівського повіту: Онуфрійчук Герасим Семенович, 1888 року народження (с. Вікторівка), Мокрицький Діонісій Іванович, 1900 р. н. (Чернявська вол), Слободянюк Павло Панасович, 1896 р.н. (с. Андріївка) та Мердієвський Антон Аврамович, 1895 р.н. (с. Розкоп).

Меморіал встановлений українським воїнам в с.Базар (Житомирська область)

За ці звірства над українцями, комуністична влада возвеличила бесарабського злочинця пам’ятником у Бердичеві. Сьогодні жоден батько не може пояснити дитині, що це за «великий» дядя.
Нагадаємо, що останні п’ять років на постаменті постійно проявляється слово з трьох літер – КАТ. І хоч комунальні служби намагаються відповідально затирати історичну правду, напис щораз з’являється знову й знову.

 

Бердичів має багато героїв, на прикладі яких мають виховуватися покоління Незалежної України. Окрім того, демонтаж пам’ятників таким міфологізованим «персонажам» чітко вимагає Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Днями, свободівка Ольга Матвійчук за підтримки численних політичних партій, громадських організацій та бердичівлян ініціювала звернення до міської влади з вимогою нарешті відновити історичну справедливість. А новообрана міська рада VII скликання більшістю голосів підтримала дане рішення.

Пам'ятник Котовському в Бердичеві буде демонтований згідно:
Закону України «Про засудження комуністичного
 та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»
Рішення сесії Бердичівської міської ради від 16 листопада 2015 року

Скоро батьки нарешті перестануть ламати голову, як пояснити дитині за які заслуги злочинцю поставили пам’ятник в нашому місті і чому біля військової частини стоїть постамент дизертиру.

Фотоальбоми щорічного вшанування Героїв Базару бердичівлянами:

2011 рік https://vk.com/album-30931476_146969506

2012 рік https://vk.com/album-30931476_165299822

2013 рік https://vk.com/album-30931476_182347091

2014 рік https://vk.com/album-30931476_207108396

 

Коментарі  

0 # bc 17.11.2015, 12:12
пам'ятник біля універмагу також потрібно знести.
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Додати коментар

Захисний код
Оновити

   
   
   


Ваш IP:18.206.15.215
   
@Mail.ru.