Подорож до Бердичева: місто очима блогера
Ми любимо своє місто таким, яке воно є, намагаючись в чомусь зробити його краще, але вцілому ми звикли до всього, що нас оточує. А що думають про Бердичів гості міста? Киянин Валентин Кривоніс поділився у своєму блозі враженнями від поїздки до Бердичева.
Травневі свята - час подорожей, незважаючи на погоду, незважаючи на фінанси. Але деякі обставини доводиться приймати в розрахунок. Саме тому, погугливши трохи, ми з моїм колегою вирішили відвідати славне місто Бердичів. Ну, точніше, не стільки саме місто, скільки основну його пам'ятка: монастир-фортеця ордену босоногих кармелітів.
По дорозі до славного міста Бердичева, ми зупинилися недалеко від двох церков, одна з них православна.
За традицією храм закритий, тому фоток всередині не буде. До речі я помітив, що в багатьох храмах заборонено фотографувати.
Ну, а навпроти, зводиться головний конкурент храму - костел.
Далі вже їхали без зупинок. Приїхавши до Бердичева, відразу поїхали до головної визначної пам'ятки - монастирю-фортеці босоногих кармелітів.
Я відразу скажу, що фотографії з височини не буде, так як я посоромився попроситься в будинок навпроти, до когось на балкон.
Монастир був побудований в XVII столітті і належав ордену босоногих кармелітів. Босоногих, тому, що цей орден відокремився від католицької гілки прийнявши жебракуючий спосіб життя.
Під монастирем є невеликий підвал, в якому раніше також проходили служби.
Зараз там розташована виставка, що розповідає про історію храму та демонструє деякі речі тих часів.
Але мабуть, зараз це приміщення використовується для зборів і для недільної школи.
Головне приміщення цього потужного храму в стилі бароко, трохи мене засмутило.
Я очікував чогось більш потужного і більш насиченого, пам'ятаючи костели Мюнхена, але на жаль.
Взагалі після Європи, костели в Україні не здаються вражаючими, тому я б рекомендував знайомиться з архітектурою католицизму, починаючи з країн де католицизм не є домінуючою конфесією.
Дуже дивний для мене об'єкт, значення якого я не знайшов. Кущ покритий яєчною шкаралупою.
Вівтар має ось такий вигляд.
З нього нам привітно махає фігура Ісуса.
Що ще мене трохи вразило, це один з образів на всю стіну. До речі такого стилю іконопису я раніше не бачив.
Біля виходу традиційна чаша.
Насправді, особисто для мене зовні собор був більш вражаючим ніж усередині.
І хоч територія собору досить маленька.
На ній є залишки стіни з бійницями.
І обеліск-пам'ятник жертвам фашистських репресій.
Зі зворотного боку видно необроблену стіну.
Взагалі сам собор досить високий, шкода, що фотографії не передають розмах в повній мірі.
Отже, погулявши трохи по території, ми поїхали вивчати Бердичів далі. До слова, містечко досить контрастне, іноді здається, що воно живе в радянський час. Чисті вулиці, ось такі написи на деяких будинках.
Танк - визволитель, на одній з площ.
Тітки перукарки в традиційних фартухах в очікуванні клієнтів.
Все це не викликає відрази, він скоріше носить легкий, милий відтінок ностальгії по дитинству. Який, звісно, не варто повернення в совок). Шкода, що фотографії зруйнованого центрального готелю не збереглися. Мабуть туризм в Бердичеві, помер разом з цією будівлею. Та мало не забув, в Бердичеві ж є пивзавод, який виготовляє пиво Бердичівське. В сам пивзавод нас не пустили, але хлібний запах, що стоїть біля нього, п'янив. Я рідко викладаю фотографії супутників, але так як фотоапарат не може передавати запахи, я сподіваюся, що вдасться передати його в цьому фото.
До слова купити Бердичівське пиво в Бердичеві, виявилося тим ще квестом.
Наступна визначна пам'ятка Костел Св. Варвари.
Сам костел традиційно закритий. Але поблукавши навколо я дізнався, що там в 1850 році вінчалися Оноре де Бальзак і Графиня Евеліна Ганська.
Але взагалі зовні нічого особливого. Праворуч фігура Діви Марії.
Зліва хрест в пам'ять 240-річчя з дня заснування костелу св. Варвари (1759).
Ну і звичайно по дорозі ми відвідали храм св. Миколи Чудотворця.
Цікава така церковця, з класичною забороною на фотозйомку всередині.
Взагалі, поїздка вдалася. І для тих, хто дочитав мій пост до кінця, маленький традиційний лайфхак. Збираючись у дорогу візьміть з собою їжу, тому що якщо зупинятися поїсти, то швидше за все ви нікуди не встигнете. Ну і звичайно в подібну подорож бажано вирушати на машині. Так як інфраструктура тих місць залишає бажати кращого. Як втім і дороги.
Оригінал: http://amadeus1985.livejournal.com/4274.html
Random news:
- Бердичів вже без водопостачання ОНОВЛЮЄТЬСЯ ТЕКСТОВИЙ СТРІМ
- Меморіал "Слава Героям" в Бердичеві практично завершено: чи виправлять 48-річну помилку?
- Скільки років Бердичеву? Лише факт!
- Ще один вид шахрайства: "виграєш" автомобіль, а втрачаєш 2000 гривень
- Бердичівляни Дмитро Нікітін і Олександр Баранніков пройшли кваліфікації чемпіонатів світу і Європи
