Пантеон бердичівлян-патріотів України: Білецька Валентина Миколаївна

Категорія: Новини Бердичева
Опубліковано: Понеділок, 16 вересня 2019, 14:14
Автор: Юрій Лукуц та Олексій Побережний
Перегляди: 210

Минають роки, які відділяють нас від буремних часів, коли Україна ставала Незалежною державою. В Бердичеві теж була ціла плеяда активних борців за самостійність. Офіційна влада колишніх комуністів та комсомольців, які керують нашим містом досі, всіляко намагаються приховати правду про патріотів України. Саме тому незалежний інформаційний ресурс Бердичів СІТІ починає серію публікацій краєзнавчого матеріалу Юрія Лукуца та Олексія Побережного «Вони робили все для відновлення Української держави». Сьогодні згадуємо про Білецьку Валентину Миколаївну

 

24 серпня 1991 року відкрилася позачергова сесія Верховної Ради, під час якої Голова Леонід Кравчук наголосив, що 19 серпня відбувся реакційний державний переворот та що, єдиним надійним гарантом убезпечення народу України від переворотів, які відбуваються у Москві, є побудова суверенної Української держави. Після бурхливого обговорення подій 19-20 серпня В'ячеслав Чорновіл запропонував ухвалити Акт про державну незалежність України. Володимир Яворівський зачитав проект документа. Акт проголошення незалежності підтримали 346 депутатів.

Проголошення у 1991 році державної незалежності України стало закономірним результатом багатовікової національно-визвольної боротьби українського народу. У кожен історичний період вона набирала тих форм, які були властивими для кожного часу. На рубежі 1980-90-х роках ХХ століття формою національно-визвольної боротьби стала діяльність масової громадсько-політичної організації народнофронтівського типу, яка мала назву Народний Рух України за перебудову. Саме завдяки діяльності, котра змогла об'єднати широкі кола народних мас, діяльності напруженої, часто самовідданої, Україна здобула незалежність.

З офіційним здобуттям незалежності нашої держави в переважній більшості її громадянам важко було перебудувати свої погляди, переконання та світогляд. Тим, хто це зміг, тепер необхідно було переконувати рештки homo sovieticus. Про тих борців, які вже відійшли у вічність і піде мова у серії наших матеріалів.

Білецька Валентина Миколаївна народилася 29 серпня 1949 року в місті Бердичеві в сім'ї робітника. Після закінчення в 1966 році середньої школи № 9 працювала швачкою-мотористкою швейної фабрики № 1.

З 1969 по 1975 роках навчалася в Красноярському державному медичному інституті. Після його закінчення півроку працювала лікарем акушер-гінекологом в одній з районних лікарень Красноярського краю. 

В листопаді 1976 року була призначена лікарем акушер-гінекологом Бердичівської міської лікарні.

З перших днів своєї роботи Валентина Білецька зарекомендувала себе людиною в білому халаті, яка вибрала собі благородну справу - допомагати появі на світ нових громадян України. Її надзвичайно високе почуття відповідальності за здоров'я пацієнток та їх немовлят не дозволяло спокійно миритися з недоліками в питаннях забезпечення необхідних умов гарантії їхнього здоров'я. 

В 1995 році, як депутат міської ради, вона виступила на сторінках міськрайонної газети зі статтею, в якій висловила свою точку зору на роботу міської лікарні. Зокрема, вона навела дані облуправління охорони здоров'я за 1994 рік, згідно якого за всіма медичними показниками Бердичівська міська лікарня зайняла останнє місце в області. Були наведені інші недоліки в роботі.

Через три тижні в тій же газеті був надрукований матеріал розміром у півтора рази більший, за підписом головного лікаря міської лікарні, його підлеглих заступників та завідуючих відділень в якому вони намагалися спростувати наведені В. Білецькою факти і висловили сподівання, що керівники міста приймуть відповідні міри до депутата. 

Минуло більше 10 років після вказаних подій, коли нарешті при розгляді на черговому засіданні міськвиконкому питання “Про стан та перспективи розвитку лікувальної мережі міста” виявилося, що не все так добре в медицині Бердичева. 

Валентина Миколаївна з надзвичайною радістю і натхненням вітала проголошення державної незалежності України, яке стало підсумком багатовікової національно-визвольної боротьби українського народу. Одна з активних рухівців Бердичева, вона регулярно виступала на загальноміських мітингах, їздила на різні політичні акції до Житомира, Києва та інших міст України. надавала значну допомогу при відкритті храмів УПЦ КП, протягом кількох останніх років життя була заступником голови міської організації Українського Народного Руху, а з 2003 року Української Народної Партії.

В 1994 році від міської організації НРУ була обрана до міської ради, в якій була серед найактивніших депутатів. З 1998 по 2006 роках була депутатом Житомирської обласної ради, членом її президії, секретарем комісії з питань регламенту депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

Як депутат різних рівнів пані Валентина не жаліла особистого часу та здоров'я і намагалася вирішувати життєві проблеми, з якими зверталися виборці, більше як 10 тисяч з яких у 1998 і 2002 роках віддали за неї свої голоси. Як лікар від Бога, вона заслужила від людей безмежну вдячність, яка вимірювалася множиною щасливих материнських душ, батьківською гордістю за гідних продовжувачів роду, упевненістю в тому, що життя триватиме, а майбутнє попереду.

А доля підносила Білецький важкі випробування. Протягом 1993-97 років довелося похоронити найрідніших - батька і матір. А в жовтні 2005 року в її житті почалося найжорстокіше випробування - вона тяжко захворіла. Як сильна (в перекладі на українську Валентина) і оптиміст по натурі, продовжувала працювати і вирішувати громадські проблеми. Хвороба поступово забирала сили, проте морально не змогла побороти і до останніх днів життя. Була впевнена, що прийде той день, коли знову встане і продовжить боротьбу з тим злом, якого ще так багато в нашому житті.

Остання зустріч Валентини Миколаївни з громадськістю Бердичева відбулася 21 березня 2006 року під час проведення політично-мистецької акції в міському палаці культури. А 30 квітня вона відійшла у вічність. 

Хоронили її на міському цвинтарі. Було перше травня, білі квіти, було велелюдно і печально: попрощатися з нею прийшли її родичі, друзі, колишні пацієнти та виборці, знайомі. 

Відзначаючи сьогодні певні позитивні зрушення у міській медицині, слід пам'ятати, що в цьому процесі є значний вклад В.М.Білецької.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

   
   
@Mail.ru.