Віталій Гудима брав участь у боях із російськими окупантами за Бердичів

Категорія: Новини Бердичева
Опубліковано: Неділя, 06 лютого 2022, 05:24
Автор: Український інститут національної пам’яті
Перегляди: 1688

3 лютого 1861 року у Полтаві народився Віталій Гудима – військовик, генерал-хорунжий Армії УНР, наприкінці життя – іконописець.

Походив зі спадкових дворян Полтавської губернії. Закінчив 4-ту Московську військову прогімназію, Чугуївське піхотне юнкерське училище, звідки вийшов підпрапорщиком. Служив у 54-му піхотному Мінському полку, згодом — ад’ютантом штабу Полтавської військової бригади, у 63-му піхотному резервному батальйоні.

 

Військова кар’єра складалася успішно – у  1913 році уже мав звання полковника, військові нагороди. Першу Світову війну зустрів черговим штаб-офіцером управління начальника Віленської місцевої бригади.

Весна 1917 року, що позначилася появою Української Центральної Ради й потужною хвилею національного відродження, змінила життя полковника. Як активний член товариства «Просвіта» у Полтаві та Ніжині, активно долучився до культурно-освітнього життя краю.

За Гетьманату Скоропадського вступає до Армії Української Держави, на чолі 4-го стрілецького полку Сірої дивізії Армії УНР бере участь у обороні від російсько-більшовицьких загарбників північних кордонів України під Конотопом і Бахмачем.

На початку 1919 року опинився в Могилеві-Подільському повітовим військовим начальником, брав участь у боях із російськими окупантами за Бердичів і Проскурів. З 20 жовтня 1920 року — начальник мобілізаційного управління Головного мобілізаційно-персонального управління військового міністерства УНР. Брав участь у наступі Армії УНР на Київ.

Після поразки УНР опинився в політичної еміграції в польському Ченстохові. З 1923 року мешкав у Каліші, отримав звання генерал-хорунжого Армії УНР, відновив культурницьку працю. На прожиття заробляв малюванням ікон.

Помер у Каліші 19 лютого 1929 року.

Джерело: Український інститут національної пам’яті

   
   
   


Ваш IP:3.235.176.80
   
@Mail.ru.