Навіщо позбавляються донорів? Або історія про те, як я був донором

Категорія: Новини Бердичева
Опубліковано: Четвер, 03 грудня 2015, 09:29
Автор: Олексій Тростянський
Перегляди: 1623

Хочу розповісти вам свою історію, тому що не я перший і, на жаль, не я останній, хто з цим стикається.

Я - донор крові. Чому я вирішив ним стати? Після подій на Майдані мій світогляд кардинально змінився - я зрозумів, що кожна людина може щось змінити, кожен може зробити щось корисне, а не бути звичайним кухонним аналітиком, воїном, політиком (потрібне підкреслити) - соціальним планктоном. Тоді я й почав активну громадську діяльність. Донором я хотів бути завжди, але не вистачало цього останнього «стусана», який би мене змусив піти і здати. Перші пів літра крові я здав в серпні минулого року.

Необхідність порятунку поранених воїнів АТО після подій у Іловайську стала цим «стусаном». Вже потім я дізнався, що транспортування крові проблематичне і до поранених воїнів вона не дійде. Але це не біда, адже у мене виявилася потрібна для донорства група крові - перша негативна – 1-.
Між повторними здачами крові повинно пройти не менше 60 днів і після закінчення 2 місяців я знову прийшов в Центр забору крові.
До речі, здавати донорську кров абсолютно не страшно і не боляче. Навпаки, після здачі крові тижнів два, поки організм інтенсивно відновлюється, ходиш, як під допінгом. Звичайно, бували і на моїх очах випадки, коли людям ставало погано, але відлежавшись 5 хвилин все ставало добре, адже не у всіх однакова реакція організму. Ще з плюсів донорства - це відгул в день здачі крові і додатковий вихідний, який можна забрати в будь-який зручний час. Також через 2 тижні після здачі крові можна дізнатися результати аналізів практично на всі болячки, все абсолютно безкоштовно. Дають чай з печивом безпосередньо перед здачею крові, а після здачі можна отримати кровних 20 грн. в касі поліклініки. Laughing

Окремо хочеться сказати про персонал нашого Бердичівського центру забору крові. Чудові люди! Коли йдеш туди, знаєш, що тебе приймуть з посмішкою і турботою.
Загалом, донорство не тільки хороша і благородна справа, а ще й море задоволення.

Але радість тривала не довго. 28 жовтня я пішов здавати кров вп'яте. Відповідно, як і до цього, дотримувався правил - не пити алкоголь за 2 дні до здачі крові, не їсти жирного, не їв вранці тощо. Не перший же раз вже здавав, в курсі справ.

Через 2 тижні пішов дізнаватися результати своїх аналізів крові. Я то знаю, що веду нормальний спосіб життя, але якщо є можливість безкоштовно дізнатися про свій стан, так чому б і ні? Уявіть мій шок, коли я зайшов в Центр забору крові, а мені кажуть - «Вашу кров забракували в Житомирі». Я питаю - «А яка причина?». Відповідають - «Поки не знаємо, щось знайшли, прийдіть завтра, коли будуть відомості».

Ну, приблизно можете уявити мій стан на наступний вечір і ніч? Хочу сказати, що працівники центру крові відразу ж мені сказали, що мені немає про що переживати, що вони знають, який я хороший донор і що в Житомирі, де кров проходить аналіз, ЧАСТО бувають помилки, які не підтверджуються аналізами в Бердичеві. Бували випадки, що донорам навіть діагностували ВІЛ. Уявляєте? Людина після цього перевіряється два рази - йому кажуть «Здоровий». А якщо у людини слабка психіка? Так можна довести до самогубства.

Вечір і ніч я провів в Інтернеті в пошуках інформації, в яких випадках бракують кров. Знайшов багато цікавого, майже все виліковується, але дуже довго і не остаточно. З горем навпіл заснув і вранці пішов дізнатися свій діагноз. Коли прийшов, мені повідомили, що в мене знайшли Гепатит С. Але знову ж, спасибі персоналу, вони заспокоїли, сказали піти зробити аналіз в поліклініці і не переживати, що швидше за все я здоровий, у них постійно бракують в Житомирі хороших донорів. Навіщо це роблять, подумав я? Але так як я в голові вже подумки складав заповіт, мені було не до цього. Побіг я в поліклініку, де звернувся зі своєю проблемою в кабінет по здачі аналізів крові, пояснив все, як було і мені зробили експрес аналіз на Гепатит С. Коштує він 55 грн, робиться 5 хвилин. Дуже по-європейському, до речі, все виглядало. І повірте, тоді я був готовий віддати будь-які гроші, аби не зжирати себе зсередини здогадками і дізнатися вже остаточно - здоровий або лікуватися. Знову ж, до речі, хочу сказати про добре ставлення до пацієнта в поліклініці. Найцікавіше, що дівчина, яка робила тест, теж сказала, що, швидше за все, я здоровий, що нічого у мене немає, і що у них ПОСТІЙНО так бракують донорів, що переді мною була дівчина, якій теж робили такий тест по аналогічній ситуації .
Тест дав негативний результат, про що мені і виписали довідку.
«Але ж так і сім'ї руйнуються», - сказала мені дівчина, розповівши пару історій, як через таких недостовірних аналізів були проблеми у людей в сім'ї.
З гарним настроєм і уявною нецензурщиною на адресу житомирських «фахівців» я побіг у центр здачі крові, щоб показати довідку. За мене зраділи там, сказали, що це у них часто так буває, що відразу знали, що у мене нічого не може бути)))

Але .. є одне але .. Після того, як в Житомирі забракували мою кров, я вношу у них в чорний список донорів і не можу здавати кров. Ось такий парадокс - на рівному місці з здорового донора зробили чорносписочника, відмовившись від ПОТРІБНОЇ крові. Звичайно, можна показувати аналізи і доводити, що здоровий, але це вже зовсім інша історія ...

А наша історія не закінчується, вона має продовження. На минулому тижні до мене додому прийшла наша дільнична медсестра і попросила прийти здати аналіз крові на ... Австралійський гепатит. Гепатит B, як у нас його зазвичай називають. Я розповів їй історію про те, що вже «перехворів» гепатитом С, що є результат аналізу, але вона сказала, що там гепатит B, але, знову ж, заспокоїла - «Ти здоровий, нічого там у тебе немає». Я пообіцяв, що здам аналіз. Медсестра у нас хороша і любить мене, тому, думаю, прибрехала, напевно, що все добре і пішов я знову рити Інтернет у пошуках інформації про гепатит B: як лікувати, які симптоми і скільки мені залишилося. Так як повідомила вона мені це в п'ятницю, два дні я був не в особливо гарному настрої. У понеділок я пішов здав аналіз крові з вени вже на гепатит B і біохімічний аналіз крові. Щоб уже напевно знати, що у мене не так.

Вже ввечері я знав свої результати - гепатиту В не виявлено, а показники біохімічного аналізу були в межах норми. Здоров, як бик, як то кажуть .. Правда знову казус: в 20 кабінеті мені сказали, що мені не потрібно було здавати аналіз на гепатит В, що в мене все ж таки гепатит С. Я просто віддав всі аналізи, почув від них, що все добре і пішов.

І тут виникає пару риторичних питань: а чи захочу я після цих кіл пекла, навіть якщо буде можна, ще здавати донорську кров? Для чого в Житомирі просто рубають здорових донорів? Хто несе відповідальність за недостовірний аналіз крові, який може зруйнувати сім'ю або довести людину до самогубства? Я не кажу вже про звичайну моральну шкоду людині.

Ні в якому разі не хочу, щоб ця історія негативно вплинула на тих, хто хоче здавати донорську кров або вже здає. Ні! Я довго думав, писати про це, чи ні.. В нас є багато донорів, в яких все добре і нехай так і буде. Здавайте, допомагайте іншим, але будьте готові до того, що потрапите в таку неприємну ситуацію, як я .. Морально будьте готові, бо може бути все, що завгодно.


 

 

Олексій Тростянський,

журналіст, громадський активіст

Random news: