Пантеон бердичівлян-патріотів України: Красицька Галина Федорівна

Категорія: Новини Бердичева
Опубліковано: Четвер, 26 березня 2020, 12:07
Автор: Юрій Лукуц та Олексій Побережний
Перегляди: 437

Минають роки, а в Бердичеві була ціла плеяда активних борців за самостійність України. Офіційна влада колишніх комуністів та комсомольців, які керують нашим містом досі, всіляко намагаються приховати правду про патріотів. Саме тому незалежний інформаційний ресурс Бердичів СІТІ продовжує серію публікацій краєзнавчого матеріалу Юрія Лукуца та Олексія Побережного «Вони робили все для відновлення Української держави». Сьогодні згадуємо про Красицьку Галину Федорівну

 

Красицька Галина Федорівна народилася 30 червня 1926 р. в селі Красногорівці Богуславського району Київської області в учительській сім'ї. Мама, після закінчення гімназії стала вчителькою молодших класів, потім домогосподаркою. Батько, теж учитель російської мови та літератури, згодом завуч і директор школи, вирізнявся серед інших колег добротою і щирістю, сміливістю та відчайдушністю. Цей сміливий і добрий чоловік у голодному 1933 р. врятував багато дітей, коли зумів здобути цілий вагон кукурудзи. Знаючи про можливі наслідки такого вчинку, батько переїздить на Черкащину у село Козацьке. Згодом туди ж переїздить уся сім'я. Саме у цьому селі і пішла в школу Галинка. 

Молодою дівчиною застала Галину війна. Маючи нескорена серце, Галина робила все, щоб наблизити розгром нацизму. Одному воїнові Галина врятувала життя - допомогла йому сховатися в сіні на горищі. Галині довелося дорого заплатити за той благородний вчинок - знайшлися люди, які донесли на неї поліцаям. Дівчина випадково довідалася що її скоро поведуть на допит, вночі втекла. Але все одно її зловили і невдовзі відправили до табору смерті Равенсбрюк. Їх використовували на найтяжчих роботах, рили окопи, працювали на авіазаводі, тягали дуже важкі боєприпаси. Навколо щодня помирали сотні людей. Били їх постійно, на кожному кроці, за найменшу провину. В концтаборі Галина приєдналася до підпільної організації. Ніхто не звертав уваги на висохлу дівчинку, а підпільникам це було лише на руку. Галина розклеювала листівки, які повідомляли про перемоги радянських військ. Не одній жінці папірці додавали бажання жити. 

Після закінчення війни Галина Федорівна вирішила закінчити школу, а згодом отримати і вищу освіту. Спочатку вона подалася до Москви, щоб опанувати професію журналістки. Коли вона призналася, що була в концтаборі, на неї почали кричати. Ні з чим вона повернулася додому. Невдовзі вона вступила до Кіровоградського (нині Кропивницького) педагогічного інституту на історико-філологічний факультет, який успішно закінчила, отримавши спеціальність вчителя історії. Все своє життя Галина Федорівна вчителювала. Одружившись з військовим ветлікарем при військовій частині, вони часто переїздили, змінювали місце проживання і тому пані Галина часто змінювала місце роботи. 

У 1964 р. у газеті “Поліська правда” в Білорусі був надрукований перший вірш Галини Федорівни. Друкували її часто в різних газетах, журналах, бо її вірші вражали ліризмом, витонченістю. Вони чарували і викликали захоплення у читачів різного віку, різного роду занять. У своїй творчості пані Галина у багатьох творах порушує історичну тематику. Як фахівець, вона висловлювала своє бачення тих чи інших історичних подій, із щирою відвертістю коментує їх, дає їм оцінку. 

Одне з найпочесніших місць у творчості Галини Федорівни займає патріотична лірика. Свої почуття вона висловлює у багатьох віршах.

Вийду я на засіяне поле

І чолом до землі прихилюсь, 

За кохану мою Україну 

Щиро Богові там помолюсь.

З 1979 р. Галина Федорівна проживала у Бердичеві. Саме тоді її визнали, як поетесу. Місцеві газети, видання із задоволенням публікували її твори. Любили пані Галину у Бердичеві і вона відповідала бердичівлянам любов'ю, яку висловлювала у своїх творах.

Одягнеться в шати у пору весняну

Мов ризи святі одягне

І душу бентежить мою до безтями,

Обпалює ніби вогнем.

Бердичеве милий, Бердичеве ніжний,

Ти юнь мого серця й любов!

Будучи уже пенсіонеркою, Галина Федорівна була частим гостем у школах, на підприємствах. Як активна громадська діячка, активістка товариства “Просвіта” вона часто виступала під час Шевченківських свят та інших громадських заходах біля пам'ятника великому Кобзареві.

 

Читайте також про інших учасників з Пантеону бердичівлян-патріотів України

Білецька Валентина Миколаївна

Козінчук Леонід Іванович

Космач Володимир Петрович

Random news: