Пантеон бердичівлян-патріотів України: Космач Володимир Петрович

Категорія: Новини Бердичева
Опубліковано: Неділя, 01 березня 2020, 07:48
Автор: Юрій Лукуц та Олексій Побережний
Перегляди: 482

Минають роки, а в Бердичеві була ціла плеяда активних борців за самостійність України. Офіційна влада колишніх комуністів та комсомольців, які керують нашим містом досі, всіляко намагаються приховати правду про патріотів. Саме тому незалежний інформаційний ресурс Бердичів СІТІ продовжує серію публікацій краєзнавчого матеріалу Юрія Лукуца та Олексія Побережного «Вони робили все для відновлення Української держави». Сьогодні згадуємо про Космача Володимира Петровича

 

Володимир Петрович Космач народився 17 липня 1933-го трагічного р. в селі Великі Лісівці Попільнянського району Житомирської області в сім'ї сільських вчителів. Село розташоване на правому березі річки Унави за 8 кілометрів на північний захід від районного центру і залізничної станції Попільня.

Батько, Петро Андрійович Космач пішов на війну 9 липня 1941 р. і пропав безвісти. Мати, Станіслава Маркіянівна Космач народилася 1915-го і померла 1997 рр., впродовж сорока трьох років працювала вчителем спочатку в сільській школі, а пізніше у районному центрі Попільні, куди сім'я переїхала у 1959 р. 

Самостійне трудове життя Володимир Космач почав 1 березня 1950 р., у неповні 17 років з посади піонервожатого семирічної школи міста Богуслава Київської області. Туди він поїхав з власної ініціативи аби мати змогу працювати і вчитися одночасно. 1952 р. закінчив Богуславську вечірню школу. 

На ті роки припадає і початок кореспондентської діяльності Володимира Космача. Серед його архівних документів знайдено вирізку з газети “Молодь України” за 1 липня 1953 р. в якій надруковано статтю автора В.Космача.

З 1954 по 1959 р.р. Володимир Петрович навчався на стаціонарному відділенні факультету журналістики Київського Державного університету імені Тараса Шевченка. У ті ж роки його матеріали друкувалися у багатотиражці університету, газетах “Радянські кадри”, “Черкаська правда”, “Радянська Житомирщина”, “Зоря Полтавщини”, ”Київський комсомолець”, “Радянський міліціонер”.

Після закінчення університету Володимир Петрович протягом 17 років працював у Хмельницькому: кореспондентом обласної газети “Радянське Поділля”, інспектором обласного управління культури, завідувачем відділення молодіжної газети “Корчагінець”. З 1970 р. є членом Спілки журналістів України.

З лютого 1977 р. і до виходу на заслужений відпочинок влітку 1993 р. Володимир Петрович працював у редакції Бердичівської міськрайонної газети “Радянський шлях” (нині “Земля Бердичівська”). Зарахований у штат редакції на посаду кореспондента. Першим його матеріалом на сторінках газети за 9 лютого 1977 р. став нарис “Господар своєї долі” про робітника-новатора, технічно грамотного і кмітливого раціоналізатора, ветерана верстатобудівельного заводу “Комсомолець” Євгена Івановича Шевчука.

Широко висвітлював Володимир Петрович у своїх матеріалах виробничу діяльність трудових колективів авторемонтного заводу, шкіряного об'єднання, меблевої фабрики, автотранспортного підприємства, міського солодового та консервного в селі Гардишівка заводів. Гостро і принципово писав Володимир Космач і про недоліки на окремих підприємствах. З вересня 1979 р. Володимира Петровича переведено на посаду завідувача відділом листів та масової роботи. Функції його значно розширилися, довелося багато часу витрачати на роботу з листами дописувачів та відповідями на критичні матеріали. У його матеріалах все більше уваги зверталося на шляхи вирішення побутових та соціальних проблем громадян міста та району.

Сину вчителів, який і власний трудовий шлях розпочав у педагогічному колективі, Володимиру Петровичу добре були відомі освітянські проблеми, тому він не пропускав нагоди виступити на сторінках газети з матеріалами на шкільну тематику.

Широкий громадський інтерес і небувалий резонанс на всю Україну викликала публікація статті Космача “Обман” про махінаторів у торгівлі. У ті часи, коли рідкісні товари не були дефіцитними, завідувачка і старший продавець промтоварного магазину в селищі Гришківці відпустили своєму високопоставленому знайомому з підсобного приміщення дефіцитних товарів на значну в той час суму 2280 карбованців за нібито здані лікарські рослини. Справжні ж здавачі лікарської сировини не могли отоварити свої довідки у зв'язку з відсутністю товарів на прилавках. Рішенням районного суду махінаторів було оштрафовано на різні суми. Проте важливість такого рішення суду полягала в тому, що справу боротьби з гендлюванням дефіцитами нарешті зрушили з мертвої точки. Дана публікація є лише однією з десятків інших на вказану тему.

Запам'ятався читачам В.П.Космач і своїми публікаціями на історичні теми. І все ж найбільш вдалим слід вважати хвилюючий матеріал, надрукований на двох сторінках обласного громадсько-політичного часопису “Віче” до десятої річниці з дня загибелі Василя Стуса - “Сходження на Голгофу”. Чільне місце в журналістській діяльності Володимира Петровича посідала краєзнавча тематика. На підставі результатів досліджень архівних документів та спогадів очевидців він готував матеріали, які регулярно друкувалися на сторінках “Радянського шляху”, а пізніше “Землі Бердичівської”. 

Результатом журналістської діяльності Володимира Петровича є понад півтисячі різножанрових публікацій на різноманітну тематику, героями яких стали тисячі мешканців Бердичівщини. Вказані факти дають підстави без перебільшення вважати його літописцем Бердичівщини кінця ХХ століття. 

Помер Володимир Петрович 27 жовтня 1999 р., не доживши до ювілейного 2000-го 65 днів. Похований на Гришковецькому цвинтарі .

 

Читайте також про інших учасників з Пантеону бердичівлян-патріотів України

Білецька Валентина Миколаївна

Козінчук Леонід Іванович

 

Random news: